Вранці 16 грудня до Одеси прибув Вифлеємський вогонь миру — символ добра, надії та різдвяного світла
Щорічну традицію передачі вогню підтримують скаутські організації по всьому світу, і в Україні цей символічний ритуал зберігає «Пласт».
Представники одеського осередку «Пласту» зустрічали потяг, що привіз Вифлеємський вогонь. Пластунка Анна Капуновська розповіла про плани поширення вогню в місті:
«Ми будемо його розносити по всім хорошим людям Одеси. Цього року ми організуємо вертеп за участі дітей-пластунів, які під час виступів передаватимуть Вифлеємський вогонь миру».
Особливу увагу приділять передачі вогню українським військовим, які лікуються у шпиталях. Пластуни вважають це важливим жестом подяки та підтримки для тих, хто захищає Україну.
«Тільки завдяки нашим військовим ми маємо змогу жити, творити та продовжувати добрі справи»,
— додала представниця організації.
На вокзалі також була присутня старша пластунка Олександра Малюкіна, яка приїхала з Умані, щоб забрати частинку вогню для свого міста. Вона повідомила, що Вифлеємський вогонь передадуть військовим та мешканцям Умані на центральній площі.
До 20:00 стенд із Вифлеємським вогнем миру був доступний у транзитній зоні пункту незламності на залізничному вокзалі Одеси. Там усі охочі могли взяти частинку вогню, щоб принести символ різдвяного миру до своїх домівок.
Що таке Вифлеємський вогонь миру?
Вифлеємський вогонь миру — це щорічна міжнародна скаутська акція, що символізує поширення миру, добра та єдності напередодні Різдва Христового. Вогонь запалюють у Вифлеємі на місці народження Ісуса Христа, після чого австрійські скаути доставляють його до Європи. Далі естафету приймають сусідні країни.
Ця традиція зародилася у 1984 році, а в Україні Вифлеємський вогонь вперше з’явився у 1992 році
Щороку пластуни передають його громадам, військовим, шпиталям та всім, хто прагне символічно долучитися до світла надії та єдності.
Цьогоріч передача Вифлеємського вогню має особливе значення для українців, адже символізує незламність, віру в перемогу та прагнення до миру навіть у найтемніші часи.
Джерело: Суспільне Одеса
