фото: Freepik
У справі, що розглядалась Касаційним кримінальним судом Верховного Суду України (ВСУ), було з’ясовано, що оплата нотаріальних послуг не може автоматично вважатися неправомірною вигодою або хабарем, якщо її надано відповідно до домовленостей між нотаріусом та клієнтом. Це питання стало ключовим у розгляді справи про обвинувачення нотаріуса у вимаганні неправомірної вигоди.
Справу було порушено проти нотаріуса, якому інкримінувалося отримання 206,500 гривень від товариства за нотаріальне посвідчення договору оренди земельних ділянок між цим товариством і міською радою
Сторона обвинувачення вважала, що нотаріус використала свої повноваження для особистої вигоди, а також порушила положення Закону України “Про нотаріат”, зокрема:
- Ст. 43 – заборону вчинення нотаріальної дії за відсутності обох учасників договору;
- Ст. 13-1 – обмеження на діяльність за межами нотаріального округу;
- Ст. 52 – обов’язок нотаріуса робити записи у реєстрах лише після посвідчення.
Сторона обвинувачення також стверджувала, що нотаріус вчинила підробку, вказавши дату і місце укладення договору, що не відповідали дійсності.
Суди попередніх інстанцій виправдали нотаріуса, оскільки не було доведено складу злочину за ст. 368-4 (отримання неправомірної вигоди) та ст. 358 (підроблення документів) Кримінального кодексу.
Прокурор подав касаційну скаргу, вказуючи на те, що нотаріус не мала права посвідчувати договір, підписаний поза межами її нотаріального округу, і тому не могла отримати винагороду за такі послуги.
Колегія суддів ВСУ підтримала рішення апеляційного суду, залишивши його без змін
У своєму рішенні суд зазначив, що сторона обвинувачення не спростувала аргументів захисту і не довела неправомірність отриманої нотаріусом винагороди:
- Законність дій нотаріуса: суд не встановив обставин, які б свідчили про недобросовісне використання нотаріусом своїх повноважень. Ніхто зі сторін договору не оспорював його законність і чинність.
- Відсутність обов’язковості нотаріального посвідчення: нотаріальне посвідчення договору оренди землі не є обов’язковим, відповідно до ст. 14 Закону «Про оренду землі», що підтверджує правомірність добровільної оплати за послуги нотаріуса.
- Правомірність оплати за послуги: у справі не доведено, що отримані кошти є хабарем, оскільки сторона обвинувачення не спростувала факт оплати як законної винагороди за надані нотаріальні послуги, суму якої було визначено за домовленістю між сторонами.
Таким чином, ВСУ дійшов висновку, що оплата за нотаріальні дії, отримана нотаріусом, не може розглядатися як неправомірна вигода.
Джерело: СУДОВО-ЮРИДИЧНА ГАЗЕТА
