фото:Борис Мавлютов/Вікіпедія
Акерманська фортеця, розташована у Білгороді-Дністровському на Одещині, вже давно стала символом історичних перекручувань, зокрема через популярну назву «вежа Пушкіна»
Відмовившись від цієї, явно несуттєвої для історії фортеці, назви, у регіоні почали активний процес деколонізації, що включає усунення російських імперських наративів і відновлення української культурної ідентичності.
Історія “вежі Пушкіна”: міфи та реальність
Термін “вежа Пушкіна” став символом культурного нав’язування в середині 20 століття.
Згідно з популярною, але спотвореною версією, російський поет Олександр Пушкін начебто провів у цій вежі ніч під час своєї подорожі по Бессарабії в грудні 1821 року. Проте історики, зокрема Андрій Красножон, доводять, що це твердження не має підстав.
Пушкін дійсно відвідував Білгород-Дністровську фортецю, але перебував там лише кілька годин, а з огляду на морозну погоду, нічного перебування не було. Популяризація цього міфу стала результатом фотографічної моди на початку 20 століття, коли місцеві фотографи вбудовували вигадані історії, аби зробити свої роботи привабливішими.
Як зазначає Красножон, табличка, яка ідентифікувала вежу як “пушкінську”, була встановлена лише кілька років тому і не мала жодного історичного обґрунтування.
Вона стала частиною туристичної реклами, яка не відповідала фактичним даним.
В процесі дерусифікації і деколонізації Одеська область стала одним з лідерів в Україні
Відзначаючи успіхи цього руху, співзасновник ГО “Деколонізація. Україна” Вадим Поздняков наголошує на важливості очищення публічного простору від російських імперських символів.
У Білгороді-Дністровському були демонтовані десятки таких символів, зокрема вивіски і таблички, що мали російське чи імперське походження.
Фортеця, одна з найбільших і найкраще збережених середньовічних фортець Східної Європи, також зазнала очищення. Більшість сучасних, необґрунтованих табличок було усунено, повернувши фортеці її справжній вигляд і історичну цінність.
Замість вигаданих історій про Пушкіна, краєзнавець Олександр Маркевич пропонує звернути увагу на реальних українських діячів культури, які мають безпосереднє відношення до цієї фортеці
Одним з таких постатей є Леся Українка, яка неодноразово згадувала фортецю в своїх творах, зокрема в поемі “Подорож до моря”. Вона порівнювала фортецю з “велетенським похмурим циліндром”, що залишило глибокий слід в її творчості.
Крім того, згадування фортеці міститься у творах Івана Нечуя-Левицького і Адама Міцкевича, які вписали Акерман у свій літературний контекст, збагачуючи українську культурну спадщину.
Маркевич наголошує, що це не просто про заміну назви. Мова йде про повернення імен та подій, які були свідомо витіснені за часів імперської політики. Українська історія і культура мають безліч постатей, які не тільки описували фортецю, але й активно взаємодіяли з цим простором.
Джерело: Суспільне Одеса
