фото: EPA
Останні кілька днів відзначилися поступовим відходом Збройних сил України з території Курської області, яку вони контролювали з серпня 2024 року
Попри активний натиск російських військ і заяви про “неминуче оточення”, українські сили продовжують утримувати кілька стратегічних плацдармів на ворожій території.
Ключова фаза наступу російської армії розпочалася на початку березня, коли підрозділи РФ змогли наблизитися до траси Суми – Суджа та взяти її під вогневий контроль.
Це змусило українське командування почати організований відхід з більшості зайнятих територій.
За даними з відкритих джерел, 11-12 березня росіяни взяли під контроль місто Суджа, де раніше розміщувалася військова комендатура ЗСУ. Однак українські сили досі утримують невелику смугу землі вздовж кордону, що викликає запитання: навіщо Київ продовжує боротьбу за цей клаптик території?
Українські та російські військові аналітики визнають, що попри втрату Суджі, Київ все ще контролює три окремі плацдарми на Курщині
Зокрема, йдеться про:
- Ділянку між селами Ніколаєво-Дар’їно (РФ) і Журавка (Україна).
- Зону біля траси Суми – Суджа, де, ймовірно, залишаються українські сили в селах Гоголівка та Олешня.
- Лісисто-гористу територію біля Горналя та Гуєва.
Окремо згадується й контроль над частиною заплави річки Сейм біля Тьоткіно, яку ЗСУ зайняли ще в серпні 2024 року. Таким чином, станом на 17 березня під контролем України залишається близько 10% територій, захоплених влітку минулого року.
На думку військових експертів, утримання цих позицій має кілька стратегічних переваг
Сергій Бескрестнов, фахівець з РЕБ і зв’язку, наголошує, що панівні висоти в районі Горналя та Олешні дозволяють ефективно контролювати територію аж до Сум, що критично важливо для оборони регіону.
Військовий аналітик Юрій Бутусов також звертає увагу на важливість висот уздовж кордону: вони дають Україні радіогоризонти для виявлення та відбиття атак. Водночас історик Михайло Жирохов висловлює сумніви щодо ключової ролі цих позицій, припускаючи, що їх утримання скоріше пов’язане з необхідністю виграти час для зміцнення оборонних рубежів на Сумщині.
Попри заяви Володимира Путіна про нібито неминуче оточення українських військ, незалежні аналітики оцінюють ці слова як інформаційний тиск
Українське командування контролює ситуацію та не дозволяє росіянам реалізувати оперативне оточення.
Справді, на початку березня, коли армія РФ наблизилася до траси Суми – Суджа, ситуація була критичною. Проте після організованого відступу основних сил загроза повного оточення зникла.
Аналітики сумніваються, що Росія має достатньо сил для масштабного прориву
Без масового залучення додаткових резервів, зокрема іноземного контингенту, Кремль навряд чи зможе здійснити глибоке вторгнення в Сумську область. Найімовірніший сценарій – продовження тактики випаленої землі та артилерійських ударів по прикордонних містах, як це вже відбувається на Харківщині та Чернігівщині.
Операція ЗСУ на Курщині добігає кінця, але її ключові цілі – виснаження російських сил, покращення українських оборонних позицій та розвідка ворожих намірів – уже виконані
Попри складну ситуацію, Київ не втрачає ініціативи.
Джерело: ВВС Україна
