фото: Іван Русєв
Весна на Тузлівських лиманах цього року особлива – сюди знову прилетіли дивовижні рожеві фламінго
Наче справжні фенікси, що повертаються після довгих мандрів, ці птахи стали символом надії, краси та стійкості в часи війни. Їх поява — не лише природне диво, а й свідчення того, що життя триває, попри всі виклики.
12 квітня 2025 року науковці Національного природного парку “Тузлівські лимани” зафіксували приліт 150 фламінго
Як розповів доктор біологічних наук Іван Русєв, птахи привіталися зі співробітниками парку, а потім вирушили на пошуки спокійних та безпечних ділянок для гніздування.
Їх повернення – це результат природного інстинкту, але також і доказ того, що екосистема лиманів, хоч і травмована, та ще жива. Птахи пройшли довгий шлях Європою й обрали саме українське узбережжя як потенційний дім. Це добрий знак.
Фламінго – не лише екзотика
Це чутливі до змін середовища істоти, які не селяться там, де їм не безпечно або бракує харчової бази. Саме тому їх поява в Україні вважається показником стабільності екосистеми. Але ця стабільність – крихка.
У 2024 році ситуація була зовсім іншою. Близько 1500 фламінго спочатку прилетіли на лимани, але через воєнні загрози – зокрема регулярні обстріли з боку російської армії – багато з них залишили заповідник, шукаючи спокійніші місця поблизу Одеси та Дністровського лиману. Це призвело до порушення природного циклу розмноження: значна частина птахів не змогла створити гнізда або залишила їх через стрес.
Цьогорічний приліт – це ще один доказ, що природа намагається відновитися, попри втручання війни
Рожеві фламінго знову обрали лимани як тимчасовий прихисток. Їхня присутність надихає й нагадує: війна вбиває не тільки людей, а й руйнує світ довкола – від екосистем до циклів життя рідкісних видів.
“Ми будемо їх оберігати”,
— каже Іван Русєв.
І ці слова сьогодні мають не просто екологічне значення, а й глибокий сенс нашого загальнонаціонального вибору: зберегти Україну, її життя, її природу.
Чи вдасться цього разу фламінго знайти безпечні місця для розмноження?
Це залежить не лише від природи, а й від людської відповідальності. Співробітники нацпарку роблять усе можливе для збереження біорізноманіття, зокрема – встановлюють фотопастки, ведуть моніторинг, контролюють доступ до найвразливіших ділянок.
Повернення фламінго – це поки що лише мить краси у стривоженому світі. Але в цій миті – величезна сила.
Природа говорить до нас мовою кольору, руху та життя.
Чи дослухаємося ми?
Джерело: Уніан
