Кожної четвертої суботи листопада Україна відзначає День пам’яті жертв голодоморів — подію, яка стала символом національної скорботи за мільйонами невинно загиблих від штучно створеного голоду
Ця дата нагадує про одну з найжахливіших трагедій в історії українського народу, яка змінила долю країни та залишила незагойні рани на серці нації.
Голодомори в Україні відбувалися тричі:
- у 1921–1923 роках,
- у 1932–1933 роках,
- у 1946–1947 роках.
Наймасштабнішою і найстрашнішою стала трагедія 1932–1933 років. За оцінками істориків, тоді загинуло від 4 до 7 мільйонів українців.
У 2006 році Верховна Рада України визнала Голодомор 1932–1933 років геноцидом українського народу, до чого приєдналися низка країн світу.
День пам’яті жертв голодоморів супроводжується традиціями, які стали символами скорботи та національної єдності:
- Свічка пам’яті: о 16:00 українці запалюють свічку на підвіконні як знак пам’яті про загиблих і віри в майбутнє.
- Меморіальні заходи: у містах та селах проводяться панахиди, молебні, хвилини мовчання, покладання квітів до меморіалів жертвам Голодомору.
- Наукові конференції та освітні ініціативи: проводяться для поширення знань про причини, наслідки та уроки цієї трагедії.
Збереження пам’яті про голодомори має кілька важливих цілей:
- Вшанування жертв: згадуючи мільйони загиблих, ми віддаємо шану їхній пам’яті.
- Попередження майбутніх трагедій: знання про Голодомор допомагає зрозуміти, до чого може призвести тоталітаризм і зневага до людських прав.
- Зміцнення національної ідентичності: пам’ять про Голодомор є важливою складовою української історії та свідомості.
День пам’яті жертв голодоморів — це не лише день скорботи, а й нагадування про незламність українського народу
Запалена свічка на підвіконні — це символ того, що, попри всі трагедії, українці пам’ятають своє минуле, щоб не допустити його повторення у майбутньому.
